Спілкування з підлітком у стресовому стані
Життя підлітка чимось схоже на життя всередині скороварки. Одночасне існування таких завдань, як досягнення успіху у школі, участь у позашкільних заходах, громадські роботи, робота в неповний робочий день (для деяких), урегулювання взаємин з дорослими й однолітками й управління собою в умовах гормональних змін може перетворитись на передумови справжнього емоційного зриву.
Батькам підлітка важливо знати, коли та як йому допомогти впоратись із психологічним тиском і як не додати в його життя нових стресів. Як і в більшості ситуацій, рецепт успіху починається з належного та своєчасного спілкування.
Шукайте природні можливості для перевірки стану вашого підлітка
Ставте запитання тоді, коли ваш підліток найбільш схильний сприймати їх. В ідеалі це може бути випадковий спокійний момент, коли нікому з вас не треба поспішати. А ось ставити дитині запитання відразу ж після школи або коли вся родина зібралась за вечерею – не найоптимальніший варіант, який часто тільки підсилює її стресовий стан.
Якщо у вас кілька дітей, треба підбирати правильний час для кожного з них. Одна дитина може бути більш відкритою для спілкування в поїздці в машині, а інша відчуває себе більш комфортно перед телевізором.
З огляду на зайнятість вашого підлітка, вам, можливо, доведеться вибирати правильний час для спілкування. Намагайтеся завжди бути доступними для дитини в перервах її розкладу.
Ставте правильні запитання
Відкриті запитання призначені для розвитку бесіди та природним чином приводять до додаткових запитань. Ваш підліток не зможе відповідати на відкриті запитання просто «так» або «ні», і тому розмова не припиниться, так і не розпочавшись. Почніть розмову із запитань «Чому?», «Як?» або «Які...?».
Уникайте закритих запитань – тих, які починаються зі слів, «Де», «Коли» і «Ти це...?», тобто запитань, які потребують односкладових відповідей.
Як тільки розмова зав'язалась, для того щоби спонукати вашого підлітка до подальших розгорнутих відповідей, використовуйте такі фрази, як «Розкажи мені ще про...» і «Чому це так важливо для тебе?».
Ставте «завуальовані» запитання
Уникайте запитань, до яких ваш підліток може бути особливо чутливий. Маскуйте їх під розмову про інших людей або про ситуацію в цілому, наприклад:
«Звідки ти знаєш, що твій друг справді перебуває у стресовому стані?» або «За якими ознаками ти визначаєш, що у твого друга тягар на душі?». Такі запитання дають вашій дитині шанс проявити співчуття, а вам – деякі підказки про те, як діяти далі.
«Дай оцінку за шкалою від 1 до 10, де 1 – зовсім розслаблений, а 10 – панічна атака, рівню стресу, який характерний для ваших уроків математики».
Продовжуйте розмову, ставлячи особисті запитання
Якщо розмова проходить добре, поставте таке запитання з використанням вашого особистого досвіду: «Якщо використовувати цю шкалу, мій рівень стресу в десятому класі становив 6–7 балів. А який рівень у тебе?».
Керуйте своїми реакціями. Якщо дитина відповіла, що її рівень стресу вище, ніж ви очікували, зробіть паузу, а потім продовжуйте бесіду, ставлячи відкриті запитання, наприклад: «Що допомагає тобі знижувати рівень стресу?».
Висловлюйтесь коротко, якщо, звісно, вас не просять сказати більше. Деякі діти люблять слухати, як батьки діляться своїм досвідом у подібних ситуаціях, це робить вас більш «крутим» і щирим в очах дітей. Обов'язково стежте за сигналами дитини про те, що вам пора зупинитись і дати можливість висловитись їй самій.
Переказуйте те, що сказав підліток
Це допоможе вам переконатись у тому, що ви правильно зрозуміли свою дитину, чому вона буде щиро рада. В іншому випадку підліток або виправить вас, або уточнить для вас те, що він має на увазі, що дозволить вам поставити ще кілька відкритих запитань. Коли ви досягнете повного взаєморозуміння, скажіть: «Дуже тобі дякую за те, що ти допоміг мені зрозуміти, у чому справа».
Не поспішайте з рішеннями й не висловлюйте власну думку, доки вас про це не попросять
Не розмовляйте занадто багато й не давайте поради. Зосередьтесь на тому, щоб дізнатись і зрозуміти точку зору вашого підлітка.
Спитайте: «Якби один із твоїх друзів відчував стрес і розповів тобі про це, що б ти зробив?».
А потім: «Що ще ти можеш зробити, щоб допомогти йому? Що конкретно?».
Якщо дитина спитає у вас: «А що б ти зробив (зробила)?», запропонуйте їй список рішень і спитайте, що, на її думку, буде дійсно ефективним в її ситуації.
Записуйте й повторюйте
Кращий спосіб підготовки до важливої зустрічі, якою є зустріч і розмова з дитиною, – це попередньо потренуватись і проговорити свій підхід і репліки. Про що ви будете питати? Як ви допоможете дитині відчути себе в безпеці й довіритись вам? Як ви будете відповідати на певні реакції підлітка? Ви повинні мати запасний план дій, який допоможе зупинити підлітків на шляху до досягнення «точки кипіння».
Життя підлітка чимось схоже на життя всередині скороварки. Одночасне існування таких завдань, як досягнення успіху у школі, участь у позашкільних заходах, громадські роботи, робота в неповний робочий день (для деяких), урегулювання взаємин з дорослими й однолітками й управління собою в умовах гормональних змін може перетворитись на передумови справжнього емоційного зриву.
Батькам підлітка важливо знати, коли та як йому допомогти впоратись із психологічним тиском і як не додати в його життя нових стресів. Як і в більшості ситуацій, рецепт успіху починається з належного та своєчасного спілкування.
Шукайте природні можливості для перевірки стану вашого підлітка
Ставте запитання тоді, коли ваш підліток найбільш схильний сприймати їх. В ідеалі це може бути випадковий спокійний момент, коли нікому з вас не треба поспішати. А ось ставити дитині запитання відразу ж після школи або коли вся родина зібралась за вечерею – не найоптимальніший варіант, який часто тільки підсилює її стресовий стан.
Якщо у вас кілька дітей, треба підбирати правильний час для кожного з них. Одна дитина може бути більш відкритою для спілкування в поїздці в машині, а інша відчуває себе більш комфортно перед телевізором.
З огляду на зайнятість вашого підлітка, вам, можливо, доведеться вибирати правильний час для спілкування. Намагайтеся завжди бути доступними для дитини в перервах її розкладу.
Ставте правильні запитання
Відкриті запитання призначені для розвитку бесіди та природним чином приводять до додаткових запитань. Ваш підліток не зможе відповідати на відкриті запитання просто «так» або «ні», і тому розмова не припиниться, так і не розпочавшись. Почніть розмову із запитань «Чому?», «Як?» або «Які...?».
Уникайте закритих запитань – тих, які починаються зі слів, «Де», «Коли» і «Ти це...?», тобто запитань, які потребують односкладових відповідей.
Як тільки розмова зав'язалась, для того щоби спонукати вашого підлітка до подальших розгорнутих відповідей, використовуйте такі фрази, як «Розкажи мені ще про...» і «Чому це так важливо для тебе?».
Ставте «завуальовані» запитання
Уникайте запитань, до яких ваш підліток може бути особливо чутливий. Маскуйте їх під розмову про інших людей або про ситуацію в цілому, наприклад:
«Звідки ти знаєш, що твій друг справді перебуває у стресовому стані?» або «За якими ознаками ти визначаєш, що у твого друга тягар на душі?». Такі запитання дають вашій дитині шанс проявити співчуття, а вам – деякі підказки про те, як діяти далі.
«Дай оцінку за шкалою від 1 до 10, де 1 – зовсім розслаблений, а 10 – панічна атака, рівню стресу, який характерний для ваших уроків математики».
Продовжуйте розмову, ставлячи особисті запитання
Якщо розмова проходить добре, поставте таке запитання з використанням вашого особистого досвіду: «Якщо використовувати цю шкалу, мій рівень стресу в десятому класі становив 6–7 балів. А який рівень у тебе?».
Керуйте своїми реакціями. Якщо дитина відповіла, що її рівень стресу вище, ніж ви очікували, зробіть паузу, а потім продовжуйте бесіду, ставлячи відкриті запитання, наприклад: «Що допомагає тобі знижувати рівень стресу?».
Висловлюйтесь коротко, якщо, звісно, вас не просять сказати більше. Деякі діти люблять слухати, як батьки діляться своїм досвідом у подібних ситуаціях, це робить вас більш «крутим» і щирим в очах дітей. Обов'язково стежте за сигналами дитини про те, що вам пора зупинитись і дати можливість висловитись їй самій.
Переказуйте те, що сказав підліток
Це допоможе вам переконатись у тому, що ви правильно зрозуміли свою дитину, чому вона буде щиро рада. В іншому випадку підліток або виправить вас, або уточнить для вас те, що він має на увазі, що дозволить вам поставити ще кілька відкритих запитань. Коли ви досягнете повного взаєморозуміння, скажіть: «Дуже тобі дякую за те, що ти допоміг мені зрозуміти, у чому справа».
Не поспішайте з рішеннями й не висловлюйте власну думку, доки вас про це не попросять
Не розмовляйте занадто багато й не давайте поради. Зосередьтесь на тому, щоб дізнатись і зрозуміти точку зору вашого підлітка.
Спитайте: «Якби один із твоїх друзів відчував стрес і розповів тобі про це, що б ти зробив?».
А потім: «Що ще ти можеш зробити, щоб допомогти йому? Що конкретно?».
Якщо дитина спитає у вас: «А що б ти зробив (зробила)?», запропонуйте їй список рішень і спитайте, що, на її думку, буде дійсно ефективним в її ситуації.
Записуйте й повторюйте
Кращий спосіб підготовки до важливої зустрічі, якою є зустріч і розмова з дитиною, – це попередньо потренуватись і проговорити свій підхід і репліки. Про що ви будете питати? Як ви допоможете дитині відчути себе в безпеці й довіритись вам? Як ви будете відповідати на певні реакції підлітка? Ви повинні мати запасний план дій, який допоможе зупинити підлітків на шляху до досягнення «точки кипіння».
Немає коментарів:
Дописати коментар